Кожна дитина — особлива
Як у навчально-реабілітаційному центрі Святого Миколая знаходять підхід до всіх
Найнижчі вікна будівлі затулені мішками з піском — за ними сховище. Центр Святого Миколая призвичаюється до життя в умовах війни, що триває. Заклад прийняв до себе 18 вихованців із сімей вимушених переселенців, на літо готується зустріти в літньому таборі 50 дітей із Херсонщини.
«Війна ускладнила і без того нелегке життя наших учнів», — кажуть у закладі.
Навчально-реабілітаційний центр Святого Миколая отримав допомогу від Альянсу громадського здоров’я разом із Payoneer. Центр потрапив до переліку 18 закладів, що опікуються дітьми з інвалідністю. У 2023-му Альянс спільно з Міністерством соціальної політики визначив список родин і шкіл, що першочергово потребували підтримки.
Фантазії з піску
«Марічко, намалюй сонечко», — каже вчителька, пані Наталія.
Дитячі пальчики виводять коло. Від нього розходяться риски-промінчики.
«Які емоції в сонечка?».
Марічка малює дужку — сонечко усміхається. З ним вітаються і зразу кажуть йому «бувай».
Один порух рукою — і стіл для пісочної терапії стає чистим полотном, готовим до нових малюнків. Здається, що це забавка, але так починається заняття з логопедом.
Стіл має підсвітку — разом обирають, яким кольором її ввімкнути. Вчителька дістає дві картки: на них зображені кавун і мило.
«Як смакує кавун? Якого кольору його насіння? Як може пахнути мило?» — Наталя ставить запитання.
«Мило може пахнути кавуном!» — метикує Марічка.
Малювання на піску — і навчання, і терапія
Усе заняття проходить в ігровій формі. Вчителька висипає у пісок кубики з літерами — Марічка має скласти з них слова. Ховає в пісок фігурки тварин — треба вийняти, назвати та написати по піску першу та останню літеру кожного слова. Вони вчать букви й тренуються вимовляти звуки.
«Дитина б давно втратила увагу, якби я просто переказувала їй зміст підручника, — коментує вчителька. — Тут потрібен особливий підхід. Малювання по піску так захоплює Марічку, що вона не встигає знудитися».
Ірина Лукачук, заступник директора з навчальної роботи, пригадує, що коли таких столів ще не було, вони самостійно майстрували схожі конструкції: наприклад, із коробки з-під цукерок та фарбованого рису.
«Ця річ корисна і для розвитку мовлення, і для дрібної моторики, — каже пані Ірина. — Сучасний стіл для пісочної терапії можна використовувати для найрізноманітніших занять — скільки вистачить уяви самому вчителю».
Планшет, який допомагає спілкуватися
На території центру є місце для стаєнь — діти займаються іпотерапією. Є невеличка теплиця на подвір’ї, де діти вирощують овочі. Утім, місця бракує для класних кімнат: 300 дітей навчаються у маленьких групах до шести людей, а хтось — наодинці з педагогом.
Рішенням наразі є модульні будинки. Тут педагоги індивідуально займаються зі своїми підопічними.
У кріслі-мішку сидить хлопчик, закутаний у сенсорний мішок. У ньому дитина має безпечний сховок, а також річ розвиває усвідомлення простору. Учень відновив сили та продовжує вправи на балансирі.
Хлопчик у сенсорному мішку тренується на балансирі
«Коли дитина тренується на балансирі, запускаються різні зони головного мозку — і це позитивно впливає на загальний розвиток, — каже Наталія Білецька. Вона у школі — заступник директора з навчально-методичної роботи з питань експерименту. — Стоячи на балансирі, легше вивчити віршик, запам’ятати якийсь факт».
Психолог Тетяна Мурин сидить за партою зі своїм учнем, Артемом. Хлопчикові важко розмовляти, але завдяки планшету він може висловити, що бажає.
«Чого б тобі хотілося?» — запитує Тетяна в Артема.
Він вибирає відповідь на картці й натискає кнопку. «Щоб були здорові зуби», — озвучується відповідь.
Також Артем сам може щось повідомити або запитати, обравши відповідну кнопку. А ще — відправити повідомлення батькам або вчителям. «Я виконав завдання», — пішла звістка до вчительки.
Психолог Тетяна Мурин використовує програму з озвучуваними кнопками для заняття з учнем Артемом
Застосунок, що дозволяє так спілкуватися, розробили у США. Представники львівської громадської організації «Говори» отримали у розробників ліцензію на використання й переклали його українською.
«Планшети підвищують мотивацію до навчання: можна скачати картинки на тему, яку любить певний учень, — каже Тетяна Мурин. — А звукова програма робить уроки комфортнішими для дітей. Кнопкою учень може сповістити, що потребує перерви або хоче сходити в туалет».
Тим часом у сусідній кімнаті триває урок альтернативної комунікації. Тема: гігієна. Вчителька розкладає перед учнем іграшкову ванну, фігурки тварин, мочалку. Обіцяє сюрприз наприкінці: якщо хлопчик з усім впорається, отримає мильні бульбашки. Відкривають на планшеті папку з потрібною темою і, дивлячись на картинці на екрані, повторюють дії за алгоритмом. Хлопчик має вимити іграшки, заодно потренувавши увагу й дрібну моторику.
Альянс громадського здоров’я за підтримки Payoneer придбав для центру обладнання для навчання й реабілітації. З-поміж інвентарю — планшети, балансувальні півсфера та дошка, сенсорний мішок, обіймальна машина, масажний килимок, сенсорна доріжка, обтяжувальний жилет та накладки для ніг, еспандери для пальців рук, стіл для пісочної терапії, звукозаписувальні кнопки, подушка для сенсорної інтеграції тощо.
Логопеду в пригоді стають кнопки з функцією звукозапису. Учень записує на них, як він вимовляє певні слова за заданою темою: шорти, куртка, кепка.
«Це потрібно, щоб дитина тренувала слухове сприйняття, вчилася впізнавати та розрізняти мовленнєві звуки, — каже вчителька. — Діти люблять ці кнопки: записують пісеньки, стрибають, слухають».
Фізкультура, що лікує
У спортзалі хлопчик-підліток стає на балансир — тренажер, що вчить відчувати тіло у просторі. Робить на ньому вправи, а тоді сходить на масажний килимок і йде спершу до гантель, а тоді на турник. Наступний.
«Хлопці тренуються колом — роблять різні вправи, щоб тренування не було одноманітним, — каже вчитель лікувальної фізкультури Тарас Григорович. — Балансир використовуємо, щоб хлопці розвивали рівновагу, тренували вестибулярний апарат».
Вищий рівень — втриматися на великому сенсорному м’ячі. Тарас Григорович страхує свого підопічного.
Урок лікувальної фізкультури для старшокласників
«Кожен навик треба відпрацьовувати й закріплювати, — каже вчитель. — Хлопці люблять спорт, приходять займатися і у вільний час: підтягуються, б’ють боксерську грушу».
Тарас Григорович показує медалі: здобутки учнів на обласних змаганнях з легкої атлетики, що проводяться серед навчально-реабілітаційних центрів.
У молодшій групі теж триває заняття з лікувальної фізкультури. Учень проходить дистанцію, ступаючи на балансувальні диски. Такий інвентар, каже вчителька, корисний для дітей з розладом аутичного спектру: допомагає зміцнювати м’язи, розвивати координацію і тримати рівновагу. З такою ж метою хлопчик робить вправи в обтяжувальному жилеті та з накладками для ніг.
Балансувальні диски поліпшують координацію та зміцнюють м’язи
Вчителька повсякчас підбадьорює хлопчика, називає чемпіоном.
«Дитина погано відчуває себе в просторі, а вправи з обтяжувачами допомагають їй заземлитися», — пояснює.
Поруч хлопчик гойдається у підвісному гнізді-гойдалці.
«Гніздо розвиває вестибулярний апарат, — каже вчитель-реабілітолог Володимир. — Дитина почуває себе комфортно, заспокійливо, тривога зникає, поліпшується настрій».
Інтегральне гніздо заспокоює та розвиває дитину
Учитель гойдає хлопчика, він усміхається і піднімає великі пальці рук вгору — задоволений.
Також на уроці використовують обіймально-стискальну машину-сквізер — це тренажер із валиками. Щоб пролізти між ними, дитині треба докласти зусиль. Процес розвиває дотикові відчуття, покращує роботу вестибулярного апарату. Рухаючись, дитина поліпшує координацію. Вирівнює руки, тягне хребет — і так вдосконалює поставу.
Відчуваючи своє тіло, дитина заспокоюється.
Що ускладнила війна
У школі немає звичних дзвінків на уроки й перерву. Діти погано реагують на шум. Кожна тривога, а відтак і спуск до укриття, перебування в тісному просторі завдають учням стресу.
«Після тривоги діти розбурхані, їм важче зібратися. Війна додатково травмує їх, — каже Наталія Білецька. — Вона ускладнила і без того нелегке життя наших учнів».
У закладі нині навчається 18 дітей із сімей вимушених переселенців. У березня 2022-го заклад приймав вихованців сиротинців із регіонів, що опинилися під загрозою.
Директор закладу Наталія Цимбалюк (у центрі) зі своїми заступниками. Зліва направо: Марія Лозинська, заступник із корекційної роботи, Наталія Білецька, заступник з навчально-методичної роботи з питань експерименту, Ірина Лукачук, заступник з навчальної роботи, Надія Плиска, заступник з виховної роботи
Попри обставини, школа працює на повну. Дітей навчають вирощувати овочі, садити квіти, опановувати фінансову грамотність, їм розповідають про мінну безпеку — знання відповідно до реалій. Головне, чого їх вчать, — це знаходити своє місце у світі.
Кілька років тому центр налагодив співпрацю з професійними коледжами: перед тим, як вибрати собі фах, учні мають змогу долучатися до занять й адаптуватися до нового середовища. Якщо раніше викладачі побоювалися такого партнерства, то тепер воно стало звичним. Шкільний автобус возить старшокласників до коледжів, де вони зможуть продовжити освіту.
Спортсмени школи з тренером
Репортаж Ярослави Тимощук
фотографії Каті Москалюк